Старіння

Старіння – це операція термічної обробки, при якій в загартованому без поліморфного перетворення сплаві відбувається розпад пересиченого твердого розчину.

Причиною старіння стали є пересичення фериту вуглецем і азотом, а також домішковими атомами і характерно для низьковуглецевих сталей (≤ 0,03% С).
В результаті старіння відбувається зміна властивостей загартованих сплавів. На відміну від відпуску, після старіння збільшуються міцність і твердість, і зменшується пластичність.

Старіння сплавів пов’язане зі змінною розчинністю надмірної фази, а зміцнення при старінні відбувається в результаті дисперсійних виділень при розпаді пересиченого твердого розчину і внутрішньої напруги, що виникає при цьому.

У залежності від температури нагріву загартованого сплаву старіння може відбуватися при кімнатній температурі (природне старіння) або підвищеній (штучне). Крім того, розрізняють ще два види старіння залежно від рушійної сили розпаду: термічне старіння, що протікає в загартованому сплаві і деформаційне, таке, що відбувається у виробах після пластичної деформації при температурі нижче температури рекристалізації.