Відпуск сталі представляє собою критично важливий процес у металообробці, який полягає у нагріванні сталі до певної температури з подальшим контрольованим охолодженням. Цей процес служить для усунення внутрішніх напружень, які можуть негативно впливати на технічні характеристики металевих виробів.
Основні етапи відпуску сталі
Процес відпуску сталі включає три ключові етапи:
- Нагрівання сплаву до температур початку фазових перетворень.
- Витримка при необхідній температурі.
- Охолодження з встановленою швидкістю.
Ці етапи дозволяють досягати необхідних технічних характеристик виробів і мінімізувати внутрішні напруження. Ефективність усунення залишкових напружень безпосередньо залежить від температури термообробки і швидкості охолодження: чим вища температура і нижча швидкість охолодження, тим кращий результат.
Швидкість охолодження варіюється в залежності від хімічного складу сплаву і потрібного результату:
- Інтенсивне охолодження при температурі +550…+650°C збільшує межу витривалості сталі за рахунок збереження залишкових напружень стиску в приповерхневому шарі.
- Повільне охолодження металевих виробів складної конфігурації після високотемпературного відпуску дозволяє уникнути короблення.
- Для легованих сталей, схильних до відпускної крихкості, застосовується прискорене охолодження після відпуску при температурі +550…+650°C.
Види відпуску сталі
В залежності від температури нагрівання, розрізняють три види відпуску сталі: низький, середній та високий.
Низький відпуск сталі
Низький відпуск проводиться при нагріванні заготовок до +250°C. Основні результати цього процесу включають зменшення загартувальних напружень і покращення в’язкості без значного зниження твердості. Середньо- та високовуглецеві сталі після низького відпуску мають твердість 58-63 HRC та високу зносостійкість. Однак відсутність в’язкої серцевини робить їх вразливими до динамічних навантажень. Низький відпуск часто застосовується для ріжучого та вимірювального інструменту, а також металопродукції після цементації та нітроцементації.
Середній відпуск сталі
Середній відпуск здійснюється при температурі +350…+500°C і застосовується для виробів, таких як пружини, ресори та штампи. Цей процес забезпечує значні межі витривалості та пружності, а також хорошу релаксаційну стійкість. Отримувані структури включають троостит або тростомартенсит з твердістю 45-50 HRC. Охолодження у воді після нагрівання до +400…+450°C для пружин сприяє утворенню на поверхні залишкових напружень стиску, що підвищує міцнісні характеристики сталі.
Високий відпуск сталі
Високий відпуск проводиться при температурі +500…+650°C, і отримувана структура сталі – сорбіт відпуску. Цей вид обробки дозволяє досягти оптимального співвідношення між міцністю та в’язкістю. Комплексна термообробка, яка включає загартування і високий відпуск, відома як покращення. Вона перевершує різні види відпалу та нормалізації, збільшуючи тимчасовий опір, межу текучості, ударну в’язкість та відносне звуження.
Для середньовуглецевих сталей з вмістом вуглецю 0,3-0,5%, до яких висуваються високі вимоги щодо ударної в’язкості та межі витривалості, загартування та відпуск є ключовими процесами. Вони підвищують міцність матеріалу, знижують чутливість до концентраторів напружень і схильність до утворення тріщин.
Види відпускної крихкості
Хоча підвищення температури відпуску в більшості випадків покращує характеристики виробу, існують випадки, коли це призводить до погіршення властивостей сплаву. Металурги виділяють два типи відпускної крихкості: низькотемпературну (крихкість I роду) і високотемпературну (крихкість II роду).
Низькотемпературна крихкість
Низькотемпературна крихкість виникає при тривалій витримці матеріалу при температурі +250…+350°C. Швидкість охолодження не впливає на ймовірність її появи. Причиною є нерівномірне поширення вуглецю по поверхні кристалічної решітки, що призводить до викривлення структури сплаву і значного збільшення крихкості. Цей процес необоротний і різко знижує експлуатаційні характеристики сплаву. Для боротьби з цією проблемою виконується низько- або середньотемпературний відпуск.
Високотемпературна крихкість
Високотемпературна крихкість виникає при поєднанні трьох факторів: нагрівання сплаву до температур понад +500°C, наявність у сталі високого вмісту Cr, Mn, Ni, і повільне охолодження. Це призводить до нерівномірного розподілу атомів вуглецю, хрому, марганцю та нікелю, що порушує кристалічну решітку сталі. Проблема посилюється при витримці виробів у небезпечному температурному діапазоні протягом 8-10 годин. Рішення включає повторне нагрівання до заданої температури з швидким охолодженням або легування сплаву вольфрамом і молібденом.
Таким чином, відпуск сталі є критично важливим процесом для досягнення оптимальних експлуатаційних характеристик металевих виробів. Правильний вибір режиму відпуску та контроль за його проведенням дозволяють суттєво покращити міцність, в’язкість та інші параметри сталі, забезпечуючи довговічність і надійність готових виробів.