Зміна структури та властивостей металів у результаті термічної обробки

Більшість металів, що використовуються в промисловості, проходять термічну обробку. Термічна обробка включає нагрівання до певної температури, витримування та подальше охолодження металу або сплаву для зміни його структури та отримання потрібних фізичних, механічних та інших властивостей.

У процесі термічної обробки метал піддається трансформації, яка покращує його характеристики міцності і зносостійкість, а також надає необхідну твердість і полегшує обробку інструментами на металорізальних верстатах.

Перетворення в сталі при нагріванні

Нагрів сталі при термічній обробці зазвичай слугує для отримання аустенітної структури. Сталь із вмістом вуглецю менше 0,8% при нагріванні до температури AC1 складається із зерен перліту та фериту. У точці AC1 починається перекристалізація перліту в дрібнозернистий аустеніт. При подальшому нагріванні до температур AC1-AC3 надлишковий ферит розчиняється в аустеніті, і при досягненні температури Ac3 (лінія GS на діаграмі залізо–вуглець) перетворення завершуються. Вище точки AC3 сталь складається виключно з аустеніту.

У заевтектоїдної сталі вище температури AC1 починає розчинятися надлишковий цементит, і структура вище точки ACm складається тільки з аустеніту.

Після завершення перетворень, коли весь перліт переходить в аустеніт, сталь набуває дрібнозернистої аустенітної структури. Швидкість утворення аустеніту та вирівнювання його концентрації залежать від різних факторів, включаючи температуру та наявність легувальних елементів (хром, вольфрам, молібден та ін.), які уповільнюють процес.

Аустеніт неоднорідний за хімічним складом: у місцях колишніх пластинок цементиту він багатший на вуглець, а в місцях пластинок фериту – бідніший. Для вирівнювання хімічного складу зерен аустеніту сталь нагрівають трохи вище верхньої критичної точки AC3 і витримують за цієї температури. При подальшому підвищенні температури дрібні зерна аустеніту починають зростатися, і чим вища температура, тим інтенсивніше ростуть зерна.

Види зерен аустеніту

Зерна аустеніту діляться на початкові, дійсні та природні. Початкове зерно – розмір зерна на момент завершення перетворення перліту в аустеніт. Дійсне зерно – це зерно, отримане за конкретних умов нагрівання, і його розмір залежить від методу виплавки сталі та виду останнього нагріву. Величину дійсного зерна можна регулювати режимами термічної обробки.

Природне (спадкове) зерно характеризується здатністю до зростання аустеніту. У сталях однакового хімічного складу зерна аустеніту можуть рости з різною швидкістю, що залежить від властивостей сталі даної плавки. Сталі діляться на дрібнозернисті та крупнозернисті. Дрібнозернисті сталі зберігають дрібне зерно при температурі 950-1000°С, тоді як у крупнозернистих сталей зерно починає швидко рости при нагріванні трохи вище 800°С.

Перетворення сталі при охолодженні (розпад аустеніту)

Аустеніт стабільний тільки за температури вище 723 °C (точка A1). При охолодженні сталі, нагрітої до аустенітного стану, нижче за точку Ar1, аустеніт втрачає стабільність і починається його перетворення.

Коли евтектоїдну вуглецеву сталь з 0,8% вуглецю повільно охолоджують, при температурі лінії PSK аустеніт перетворюється на перліт – механічну суміш фериту та цементиту. Цей процес підпорядковується законам кристалізації.

Вивчення перетворення аустеніту на перліт проводять експериментально в ізотермічних умовах, а не при безперервному охолодженні. Зразки сталі нагрівають до температури вище Ac3 і після витримування, що забезпечує повний прогрів, швидко переносять у ванну з температурою нижче AC1. Таким чином, перетворення аустеніту на перліт відбувається у ванні.

При повільному охолодженні аустеніт перетворюється на перліт. При високій швидкості охолодження переохолоджений аустеніт перетворюється на сорбіт. При ще більш високій швидкості охолодження сталь стає мартенситною, що призводить до загартування.

Критична швидкість гартування – це мінімальна швидкість охолодження, за якої аустеніт повністю перетворюється на мартенсит. Ця величина має важливе значення у термічній обробці. Для гартування сталі її потрібно охолоджувати зі швидкістю, не меншою за критичну.

Продуктами розпаду аустеніту є мартенсит, троостит та сорбіт.

Продукти розпаду аустеніту

Мартенсит – це твердий розчин вуглецю в решітці α-заліза з об’ємно-центрованою тетрагональною кристалічною структурою, де вуглець знаходиться в центрі грані. Мартенсит характеризується голчастою мікроструктурою, високою твердістю (HRC 64-65), високою міцністю, значною крихкістю та магнітними властивостями. Це метастабільна структура, з якої під час відпуску виділяється вуглець, утворюючи зерна цементиту. Таким чином, під час відпуску мартенсит перетворюється на троостит або сорбіт відпуску.

Троостит – суміш цементиту та фериту, менш крихка та тверда, ніж мартенсит (HRC 40–45). Троостит відпуску цінний для деталей, що працюють при змінних навантаженнях, таких як пружини та ресори.

Сорбіт – це суміш фериту та дрібних зерен цементиту. Сорбіт відпуску має твердість HRC 30–40 і відрізняється високою межею пружності за достатньої ударної в’язкості. Тому сорбіт використовують для деталей, що зазнають змінних навантажень.

Працюємо з містами та областями: Київ (Київська обл.), Вінниця (Вінницька обл.), Дніпро (Дніпропетровська обл.), Житомир (Житомирська обл.), Запоріжжя (Запорізька обл.), Івано-Франківськ (Івано-Франківська обл.), Кропивницький (Кіровоградська обл.), Луцьк (Волинська обл.), Львів (Львівська обл.), Миколаїв (Миколаївська обл.), Одеса (Одеська обл.), Полтава (Полтавська обл.), Рівне (Рівненська обл.), Суми (Сумська обл.), Тернопіль (Тернопільська обл.), Ужгород (Закарпатська обл.), Харків (Харківська обл.), Херсон (Херсонська обл.), Хмельницький (Хмельницька обл.), Черкаси (Черкаська обл.), Чернівці (Чернівецька обл.), Чернігів (Чернігівська обл.).

Прокрутка до верху