Сульфоціанування

Сульфоціанування – процес одночасного насичення поверхні металу азотом, вуглецем та сіркою.

Поверхневе насичення металу під час сульфоціанування змінює стан структури і тим самим підвищує:

• статичну та динамічну міцність,
• твердість
• прироблюваність поверхонь, що труться,
• протизадирні властивості
• зносостійкість
• корозійні властивості цих матеріалів.

Процес сульфоціанування проводять у газових середовищах та розплавлених солях при температурі 560-620°С, з витримкою 1...4 години. Найбільше поширення отримало проведення процесу у рідких середовищах.
Метою сульфоціанування є підвищення зносостійкості, межі витривалості, поліпшення приробітки деталей, що труться, а також  значне підвищення протизадирних властивостей.
Для рідинного сульфоціанування застосовують ванни, до складу яких входять солі, що забезпечують насичення азотом, вуглецем, сіркою та нейтральні солі.
Під час сульфоціанування на поверхні утворюється зміцнений шар, який за своєю будовою нагадує карбонітрований, відмінністю є наявність на поверхні зони із сульфідів.

Оскільки температура обробки не перевищує 620°С, то структурних перетворень, подібних до тих, які протікають в результаті аустенітизації при загартуванні, не відбувається, що дозволяє проводити охолодження з будь-якою швидкістю без ризику виникнення мартенситу. З цієї причини, на відміну від загартування, деформації та короблення сульфоціанованих деталей та інструментів виходять незначними. Це дозволяє спростити подальшу обробку і взагалі позбутися її, тобто, піддавати сульфоціануванню вже готові деталі, що пройшли обробку різанням, шліфуванням, без припуску на остаточну обробку.

1. Чорнова механічна обробка.
2. Попередня термічна обробка металу (т.зв. термопокращення), що включає дві операції – загартування і відпуск (високий). Така обробка забезпечує високу в'язкість та міцність серцевини деталі. Загартування сталі здійснюється при високих температурах (850-950˚С) з подальшим охолодженням в маслі чи воді. Температура відпуску – від 580 до 670˚С.
3. Остаточне механічне оброблення деталі, в т.ч. шліфування металу. Ці операції потрібні для того, щоб деталь мала потрібні (фінальні) геометричні параметри.
4. Захист частин металевої поверхні, які не планується сульфоціанувати. Застосовується обмазка рідким склом або покриття оловом, яке наноситься завтовшки не більше 0,015 мм на заготівлю за електролітичною технологією.
5. Безпосередньо одночасне насичення поверхні сталі азотом, вуглецем і сіркою - сульфоціанування.

Сульфоціанування сталі

- це процес поверхневої обробки металу, який полягає у введенні в поверхневий шар сталі сульфідів та ціанідів. Цей процес відбувається при високій температурі та тривалому впливі сульфоціанідної суміші на метал.

Основна мета сульфоціанування сталі - це поліпшення її властивостей, таких як стійкість до зношування, корозії та втоми матеріалу. Крім того, сульфоціанування збільшує твердість сталі та покращує її стійкість до впливу високих температур та механічних навантажень.

Сульфоціанування застосовується у різних галузях промисловості, включаючи виробництво автомобільних деталей, інструментів, машин та обладнання. Цей процес дозволяє збільшити термін експлуатації деталей та обладнання, а також підвищити їхню надійність та безпеку в роботі.

Також сульфоціанування може бути використане для посилення властивостей конкретних деталей, таких як осі, диски, ланцюги, пальці траків, що покращує їхню працездатність і продовжує термін служби.